Метод по принципу відчутних наслідків – прекрасний спосіб не лише корекції поведінки, а і виховання відповідальності і самостійності в дитини.
Цей метод гарна альтернатива
покаранню у вигляді фізичного чи вербального насилля, наказів, приниження,
докорів.
Суть полягає в тому, що батьки
створюють такі умови, в яких дитина стикається із наслідками своєї поведінки.
Принцип дії в тому, що дитина, позбавляючись чогось дуже важливого для себе,
відчуває страждання і як наслідок, починає замислюватися над поведінкою.
Особисто мені цей метод
подобається оскільки він надає дитині відчуття вибору. Таким чином дитина
розуміє, що її поважають і з нею рахуються.
З власного досвіду можу сказати,
що існує 3 особливості, дотримуючись яких даний метод буде діяти.
По-перше, це вік. Даний метод
сміливо вже можна використовувати з дітьми від двох років (а з деякими раніше).
Просто формулювати речення та наголошувати на наслідках треба відповідно віку.
Наприклад, ваша малеча не хоче одягатися, а вам треба швидко зібратися. Згідно
з цим методом, ви можете сказати «я дуже поспішаю, одягайся швидше, якщо ти
цього не зробиш, ми не встигнемо зайти до магазину і купити тобі морозиво». 2,5
річна дитина вже здатна зрозуміти те, що ви говорите і що її чекає у випадку,
якщо вона буде повільно одягатися.
Ще один приклад:
«якщо ти отримаєш завтра двійку, оскільки не зробив домашнє завдання, я буду
змушена здати білети в кіно на завтрашній фільм і ми нікуди не підемо»
підходить більше для дітей підліткового віку.
Наступна особливість, яка
гарантує дієвість методу відчутних наслідків – сформований рівень довіри.
Просто кажучи, дитина вірить вам і розуміє, що так, як ви сказали, так і буде.
Дитина повинна відчувати, що ви не кидаєте слова на вітер, а говорите серйозно.
Рівень довіри – є дуже важливим і досягається не одним днем. Найголовніша умова
при якій можна сформувати гарний рівень довіри – це виконувати все, що ви
сказали. Тобто все ж таки не зайти до магазину і не купити морозива, якщо
дитина не виконала вашого прохання! Якщо ви сказали, що не дозволите подивитись
мультиків дитині, оскільки вона кидалася піском в хлопчика на майданчику навіть
після вашого попередження, то так і треба зробити! А не ввімкнути мультики
оскільки мамі треба поговорити по телефону, а про майданчик і про сказану вами
фразу «якщо не припинеш кидатися піском в діток – не ввімкну мультики» вже всі
забули. Але дитина точно не забула і зрозуміла, що не завжди мамі можна вірити
і не все що вона говорить треба слухати.
Ми плавно перейшли до ще однієї
особливості – наголошуйте на тих наслідках, які вам підсилу проконтролювати.
Одна моя знайома якось сказала своєму сину, який вже з’їв на її думку «занадто
багато солодкого на сьогодні» і хотів ще шматок торту, почувши відмову,
влаштував істерику – «якщо ти зараз не заспокоїшся, я взагалі не буду пекти
тортики». Кому мама зробила гірше? Як ви думаєте чи дотримається вона такого
обмеження?
На останок хочу застерегти про
те, що наслідки можуть бути двох видів – емоційні і відчутні (реальні).
Емоційні – батьківські роздратування, образи, ігнорування – не діють на відміну
від наслідків відчутних, а лише спонукають дитину до відчуття провини та
занижують самооцінку. Реальні наслідки – це реальні діі.
Як на мене, це найкращий метод
регуляції поведінки дітей, оскільки всю відповідальність ви надаєте дитини, а
це в свою чергу допомагає виховувати цілу низку гарних і потрібних для життя
якостей!
Анна Луньова,
Немає коментарів:
Дописати коментар