Чому потрібно читати дітям вголос

Часто батьки чудово розуміють, наскільки  важливим є читання вголос маленьким дітям. Більшість матусь і татусів знають, що це допомагає немовлятам, малюкам та дошкільнятам розвивати вміння говорити, розпізнавати літери й слова і, звісно ж, читати самостійно, готуватися до дитячого садка, школи тощо. Проте далеко не всі усвідомлюють, що насправді читати вголос дітям корисно та потрібно навіть тоді, коли вони вже навчилися робити це самостійно. Адже, як показують дослідження, читання вголос дітям старшим (і значно старшим), аніж 5 років покращує їхнє вміння читати та слухати, а також сприяє успіхам у навчанні. Крім того, це справді весело.

Так, згідно зі звітом «Дитяче та сімейне читання 2016» — національного американського опитування дітей віком 6-17 років та їхніх батьків про ставлення щодо книг та читання, яке проводить найбільше у світі видавництво «Scholastic» — 59% батьків читають уголос дітям від 0 до 5 років, лише 38% читають своїм 5-8-річним дітям, а дітям віком від 9 до 11 років продовжують читати незначні 17%. Водночас більшість дітей віком від 6 до 11 років (і більшість батьків) повідомляють, що насолоджуються читанням вголос. Усі люблять гарні історії, байдуже, у якому вони форматі — паперової книжки, електронної книги, аудіокниги чи подкасту.

Та якщо сама лише любов до слухання історій вас не переконує продовжити читати своїм уже майже дорослим дітям, пропонуємо 10 додаткових причин, які сформулювала журналістка й письменниця Рейган МакМагон, а опублікувало видання Common Sense Media.

Читання вголос формує словниковий запас. Під час сторітаймів діти дізнаються (і вчаться розпізнавати та вимовляти) значно більше нових слів, ніж під час звичайного спілкування.

Це покращує розуміння текстів. Коли діти залучені до історії, вони значно глибше її розуміють, адже, читаючи вголос, ви можете перевірити, чи усвідомлює дитина, що відбувається, запитати, що, на її думку, трапиться далі, що вона думає про персонажів тощо.

Позитивні враження та теплі спогади про почуті від когось, кого любиш, історії можуть прищепити любов до читання на все життя. Лауреат Американської літературної премії ПЕН/Фолкнер Том Корагессан Бойл під час виступу на Книжковому фестивалі у Лос-Анджелесі в 2017 році розповів, що навчився читати не в школі, а під час читання вголос разом із мамою — і коли він читає щось зараз, він усе ще чує її голос у голові.

Це дає дітям зразок для наслідування. Діти навчаються спостерігаючи та наслідуючи. Читання вголос дозволяє їм почути, як звучить мова. Ви також можете показати, як аналізувати історію, як з’ясовувати значення слів, використовуючи підказки контексту тощо.

Це покращує вміння слухати. Читання вголос виховує розуміння багатства мови й допомагає дітям навчитися сприймати інформацію на слух.

Це спосіб відкрити класику. Діти можуть бути налякані складною мовою Шекспіра або старомодним стилем Джейн Остін у школі, але в затишній домашній атмосфері ви можете оживити текст, відтворюючи голоси різних персонажів та заповнюючи прогалини в історії.

Це допомагає обговорювати складні проблеми. Діти можуть не сприймати ваші повчальні лекції про те, як варто та як не варто поводитися у різних ситуаціях. А читання історій про героїв, які борються із серйозними проблемами та наслідками своїх вчинків, або зіштовхуються з цькуванням, расизмом, релігійними чи етнічними упередженнями, гендерною дискримінацією тощо, є хорошим способом говорити про складні та актуальні для дітей питання.

Це можливість дослідити жанрове розмаїття. Читання вголос дозволяє батькам познайомити дітей з різними типами книг і розповідей, допомогти їм зрозуміти, які саме їм подобаються найбільше. Крім того, читання книжок різних жанрів розвиває різні види знання. Спробуйте поезію, сатиру, манга й автобіографії.

Це своєрідний портал до інтересів ваших дітей. Читання книжок, які подобаються вашим дітям (науково-фантастичних, фантастичних, містики, трилерів, графічних романів, норвезької міфології — чого завгодно!), дозволяє вам ділитися й спілкуватися з ними на рівних.

Це пробуджує цікавість і спрагу до навчання. Пізнавальна література також гарно читається вголос. Існує чимало дитячих нон-фікшн видань, що є не менш захопливим за художні книжки. А разом із дітьми старшого віку та підлітками можна спробувати читати вголос книжки чи статті журналістів про актуальні світові проблеми і події.

Емоційне вигорання педагога

За даними дослідження американського  Національного інституту проблем здоров'я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років XX ст.. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання». 

        Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це  ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими  людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

        Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи.  Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається , то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії. 

        Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

        Синдром вигорання включає  в себе три основні складові:

-  емоційну виснаженість;

- деперсоналізацію;

-  редукцію професійних досягнень.

        Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. 

        Деперсоналізація (дегуманізація) —  цинічне відношення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють. 

        Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній. 

        Психофізичні симптоми:

- почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми); 

- відчуття емоційного і фізичного виснаження; 

- зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху); 

- загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників); 

- часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту; 

- різка втрата чи різке збільшення ваги; 

- повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу); 

- постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня; 

- задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні; 

- помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів. 

        Соціально-психологічні симптоми: 

- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості); 

- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»); 

- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому); 

- почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»); 

- почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися; 

- загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»). 

        Поведінкові симптоми: 

- відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше; 

- співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде); 

- незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; 

- керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим; 

- відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів; 

- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій; 

- дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності; 

- зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків. 

       Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль,  у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!

Тайм-менеджмент

Ви напевно помічали, що більшість з нас так сильно перевантажені роботою і особистими турботами, що навіть не мають уявлення, яким чином можна вийти з подібної ситуації і як можна все встигати ?! У нас з'являється якесь емоційне напруження, паніка, дискомфорт, що призводить до млявості та пригніченого настрою, коли все валиться з рук і нічого не хочеться робити! Якщо Ви не хочете стати жертвою депресії - потрібно навчитися правильно планувати свій час, тобто зайнятися тайм -менеджментом! Психологи вважають, що вихід з ситуації «катастрофічної нестачі часу» Е, головне, щоб у Вас було бажання трохи змінити себе, а також поміняти своє ставлення до особистого часу. Тайм-менеджмент - це вміння ефективно управляти і контролювати свій особистий час! Це вміння сортувати, що для Вас на даний момент є головним, а що - другорядним, що найперше Ви повинні зробити, а що можна перенести і на кілька годин вперед. Як тільки людина починає це все усвідомлювати - у нього відразу ж пропадає вся суєта з браком часу. Вам може здатися, що управляти своїм часом це досить таки складно - ні крапельки! Головне, щоб Ви для себе прийняли конкретні рішення, що і коли потрібно зробити! Яка ж мета тайм-менеджменту? Багато впевнені в тому, що ті люди, які активно користуються тайм-менеджментом, встигають робити набагато більше і швидше! Це помилкова думка. Тайм-менеджмент допомагає нам збільшити нашу продуктивність в рази, а також вчить нас відкидати всі непотрібні справи в корзину. З'являється додатковий час - і це вже Ваша справа, куди Ви його витратите! Тим людям, які все ж навчилися ефективно керувати своїм часом, вдається заощадити третю частину свого життя! Дивно, чи не так? 

Основні правила тайм-менеджменту!

1 ) Тайм - менеджмент: Уявіть, що сьогодні Ваш останній день. 

Можливо, Вам здасться це правило безглуздим , але все ж ... Хочу з Вами поділитися своїм особистим питанням - я його задаю сама собі перед тим, як лягти спати і як тільки прокидаюся! Від цього питання я щоранку бадьоренько прокидаюся і починаю з розумом керувати своїм часом ! А ось і моє запитання: «Якби я знала, що сьогодні останній день мого життя - що б я зробила і як себе вела в цей день?» Моя Вам порада: прямо зараз візьміть аркуш паперу і самі для себе відверто дайте відповідь на поставлене питання. Я думаю Вам це буде цікаво!

2 ) Тайм - менеджмент : Займайтеся плануванням. 

Ті люди, які змогли домогтися визнання й успіху в житті - постійно планують. Щоденне планування НЕОБХІДНО для підвищення Вашої ефективності протягом усього дня. Постійно плануйте конкретні завдання в зошиті! Запам'ятайте, якщо на папері немає Вашої мети - тоді вона просто не існує! Коли Ви працює з складеним списком запланованих завдань, Ви відразу ж збільшуєте продуктивність свого часу на 25 %. Візьміть собі за звичку з вечора (перед тим як лягати спати) записати свій план завдань на завтра! Як тільки Ви прийдете на роботу - Ви вже будете чітко знати з чого треба починати. Працюйте з цим списком протягом усього дня: як тільки з'явитися якесь нове завдання, впишіть його в цей же список, враховуючи його пріоритетність в порівнянні з раніше записаними справами. Як тільки Ви успішно впораєтеся з конкретним завданням - обов'язково його викреслюйте зі списку! Таким чином Ви будете задоволені виконаною роботою, а також будете пишатися собою, що не даремно використовували час! Складне завдання потрібно розділити на кілька підзадач - не хапатися за неї цілком (так поступають тільки нерозумні люди, простіше кажучи - невдахи)

3 ) Тайм - менеджмент : Виключайте зі свого життя « пожирачів часу»!

 Напевно, це найперша проблема, яка заважає нам усім ефективно і продуктивно контролювати свій час! На перевірку пошти, на спілкування в ICQ і в соц.сетях ( вконтакте, facebook) - ми крадемо і УБИВАЄМО у себе час, витрачаємо його даремно ! Вас совість не мучить? Або лінь -матінка робить свою справу? Моя Вам порада: якщо Ви все ж таки зібралися зайнятися корисною справою ( на благо майбутнього) - відключіть на час всі ці брязкальця, щоб вони Вас не відволікали! Сконцентруйтеся на своєму важливому завданні , тримайте себе в руках і виробляйте терпіння! Є один дуже цікавий факт - корисна звичка виробляється рівно 66 днів, якщо Ви її будете виконувати ЩОДЕННО! Тому, виберіть час, коли Ви будете займатися корисними справами, виключіть з цього часу все, що Вас відволікає (телевізор, соцмережі, кофе з подругою і марні розмови), і -  ВПЕРЕД підкорювати вершини і автоматизувати корисні звички! Також корисно буде, якщо Ви заведете окремий щоденник, де будете записувати нікчемні заняття, які пожирають Ваш час, не наближають Вас до мети і не приносять ніякої користі !

4 ) Тайм - менеджмент: Вчіться розставляти пріоритети!

 Відсортуйте по важливості і терміновості певні завдання - запишіть їх у особистий щоденник! Не витрачайте більшу частину свого часу на дрібні й непотрібні справи ! 

5 ) Тайм - менеджмент: Фільтруйте інформацію. 

Для того, щоб не перенасичувати свій мозок величезною кількістю непотрібної інформації, а також не витрачати на неї свій дорогоцінний час - вчіться вибирати найпотрібніше, корисне і відсівати непотрібне! Вчіться побіжно вивчати і пробігати очима по сторінках всесвітньої інтернет-павутини не читаючи все підряд від початку і до кінця! Зупиняйтеся і запам'ятовуйте тільки найважливіше
6 ) Тайм - менеджмент: Концентруйтесь від початку до кінця на одному завданні.
Чим більше і швидше Ви будете виконувати декілька завдань одночасно - тим гірше Ви їх зробите. Ніколи не переходьте до нового завдання, поки повністю не зробите старе!

7 ) Тайм - менеджмент: «З'їжте жабу на сніданок!» Що це означає? Успішний бізнес-консультант Б. Трейсі, «жабою» називає найскладніші справи, з якими потрібно впоратися протягом дня. Коли Ви їх постійно переносите то на 1 годину вперед, то на вечір - Ви самі собі ж створюєте неприємне емоційне напруження з яким ходите весь день! Свій день потрібно починати саме з найважчого - і Ваш день пройде рівно і не примусово. 

8 ) Тайм - менеджмент: Дотримуйтесь чистоти на столі. 
Багаті люди, розважливі бізнесмени завжди працюють за чистим столом! 

У незібраних людей на столі панує повне беззаконня і аврал. Виробіть в собі корисну звичку вчасно прибирати зі свого столу кучугури паперів, викидайте непотрібне і працюйте в чистоті. Вчені довели, що більше 30 % часу ми витрачаємо на те, щоб знайти потрібний документ. Кошик для непотрібного сміття - хороший метод управляти своїм часом! 

9) Тайм-менеджмент: Частіше говоріть «НІ» непотрібним справах. 

Навчіться відмовляти конкретним людям (у яких немає ні найменших цілей, які нічого не хочуть від життя, а тільки вміють скаржитися і нитт про проблеми, непотрібним завданням, які не приносять і не принесуть Вам в майбутньому ніякої користі, а тільки заберуть у Вас час 
10) Тайм - менеджмент: У Вас має бути комфортне робоче місце. 

Коли Ви працюєте вдома - у Вас з'являється купа можливостей, щоб відволіктися, особливо це стосується тих, хто живе не один. Окреме робоче місце збільшить Вашу продуктивність в рази і допоможе Вам добре сконцентруватися на власній справі.

11) Тайм - менеджмент: Працюйте в певний час. 

Якщо Ви уважно поспостерігаєте за собою, то зможете визначити свій біологічний годинник (біоритми) на які випадає Ваш пік активності! Ось саме в цей час Ви повинні докласти максимум зусиль, щоб вирішити найважчі завдання, так як Ви будете сповнені сил і ефективні! Не витрачайте цей час даремно - користуйтеся ним! 

12) Тайм - менеджмент: Візьміть для себе заслужений вихідний день.
Коли у Вас є час відпочити - ніколи не нехтуйте ним! Це важливий фактор для ефективного управління часом! Коли людина відпочиває - всі ресурси її організму поступово відновлюються. Коли людина валиться з ніг від втоми - навряд чи вона добре і якісно зробить конкретне завдання. Тому, коли Ви відпочиваєте - Ви активно займаєтеся тайм-менеджментом!

Тайм-менеджмент вчить всіх нас ефективно управляти своїм життям, насолоджуватися кожним моментом часу, в якому ми перебуваємо зараз, знаходити час для рідних і близьких нам людей, виділяти час для саморозвитку - життя почне набувати яскраві фарби і ставати куди більш цікавим!

Як писати есе

Останнім часом у шкільній практиці став дуже популярним твір-роздум в жанрі есе.

Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним – уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

• Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.

1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.

2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.

3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.

4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.

5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.

6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).

7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

• Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

• Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.

• Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.

• Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.

• Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Приклад твору-есе публіцистичного характеру.

Я – українець

Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки, я люблю їх вдягати – це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних емоцій. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найек-стремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоційні і мудрі слова Шевченка. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець?

У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. Я рідко відмінюю слова «авто» та «кіно», але якщо вони органічно увіллються у новий правопис, то вживатиму частіше.

Важливі у моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно українською. Я – українець?

У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репрезентант України. Коли дивлюся бої Кличків, крім споглядання спортивної майстерності, приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. Я байдуже ставлюся до Клочкової, але завдяки їй Україну також знають у світі. Мені не доводилось літати літаками західного виробництва, проте з Ту-154 наша земля виглядає незгірш, як з «Боїнга». У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як України. Я буду жити там, де мені зручно і там, де дозволять обставини, але це місце немислиме без українських просторів. Я – українець.

Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі КДБ і відставні радянські військові. На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати. Я не один, я живу серед моїх співвітчизників, які

лаються і б’ються у громадському транспорті, стовбичать у автомобільних пробках, святкують і сумують, працюють і гуляють. Ми різні, але всі ми українці. Серед нас ще є ті, хто не розучився читати і самостійно мислити.

Я – українець.

Тут є студенти, які, бажаючи отримати заповітний «корінець» диплома, можуть навіть прийти на пари з предмета, який їм абсолютно до лямпи, а прийшовши, займатися віршуванням або написанням sms.

Тут на грошах ми побачимо гетьманів, бо президенти на таке ставлення ще не заслужили. Часом тут жартують: то дотепно, то грубо, а посміхаються то щиро, то натягнуто. Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише від того, що її не зафіксували у паспорті. Вона у моїх генах, у моїй свідомості, у світовідчутті. Я – українець!

Я по-своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок.

Я люблю вузькі бруковані вулички Львова і дивуюся помпезно-сірим кварталам Харкова. Одеса і Донецьк не потрапляли до сфери моїх мандрів, але хочеться сподіватись, що й там є чому дивуватися й чому радіти. Затишна і напівсонно-спокійна Полтава є милим провінційним містом. Я впритул бачив «патріотів на трибунах» і тому впевнений, що в окопах їх точно не буде.

Я вірю в Україну, але не довіряю окремим індивідам і суспільним групам. Моє повітря переважно наповнене спокоєм і свіжістю. Гори дають відчуття мети і змушують міркувати й про духовні вершини. Крім того, на них значно менше людей і ближче до неба.

Приємно дивитись на наше небо за будь-якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. І хоча сни я бачу рідко, довколишня природа з яскравими соняшниками з надлишком компенсує таку особливість.

Цокіт підборів на Хрещатику відрізняється від тупотіння у столицях інших держав. Сніг у Карпатах, мабуть, не схожий на свої канадські чи швейцарські відповідники, а кримська галька шурхотить інакше, ніж турецька.

Українські пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком спина Андріївського узвозу. Свого часу одна з вулиць, де я мешкав, мала лише номер, але вона не стала від того менш рідною.

Якщо у мене будуть діти, то швидше за все вони народяться в Україні. Бо я – українець.

Дев’ять правил написання креативного есе

Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне – засвоїти дев’ять правил.

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).

3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)

4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)

5. Різні слова (синонімія.)

6. Лаконічність.

7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).

8. Активна життєва позиція.

9. Книги про есе — це здорово.

Бажаємо успіху!

Дідух - символ Різдва

Є в українській культурі символ свята Різдва – Солом’яний Дідух. Традиційно як тільки вставала перша різдвяна зірка, 6 січня до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».

Сніп впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок. Слово «дідух» зі старослов’янського означає «дух предків». Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого, що є на світі. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг.

Виготовлявся він всією сім’єю, і на його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці – необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоді калини, різнокольорові стрічки.

Місце, де повинен стояти Дідух у вашій хаті покуття. Колись давно його місце було під іконами. І стояв там Дідух аж до самого Водохреща – тобто до 19 січня. А вже після його обробляли – обмолочували, зерно висівали, солому за традицією палили на дорозі. В наш час також можна висіяти зерно, хай і символічно. І ніколи не можна викидати Дідуха на сміття – це прадавній символ не тільки Різдва, але й зв’язку поколінь, що мусить тривати нерозривно, символ багатства та добробуту, спокою та життя.

Учні 2-А класу також до Різдва виготовили свого Дідуха. Тож маємо сподівання, що і в нашому класі, і в школі, і в кожній дитячій родині, а, загалом, і в Україні поселяться мир, добробут та затишок.