Каліграфія - це
мистецтво писати чітким, красивим стійким
почерком. На позначення цього терміна колись вживалися й інші
назви: краснопис, чистописання. Заглядаючи в
зошити учнів, ми з кожним днем все більше і більше переконуємося в тому, що у
більшості з них, як і у більшості з нас, далеко не каліграфічний почерк.
Що сталося з почерком, чому так багато помилок, чому навчання письму викликає найбільші труднощі в
початковій школі - ці питання все більше і більше хвилюють вчителів і батьків.
Над
уникненням труднощів в каліграфії працювали багато вчених: Д.Б.Ельконін вважав, що "у дошкільному віці
перебудова рухів і дій дитини полягає в тому, що вони починають практично
виховуватись, контролюватись і регулюватись самою людиною на основі уявлення
про майбутню дію та умови її здійснення". І. П. Павлова досліджувала утворення тимчасових нервових
зв’язків у корі головного мозку.
Проводили
аналіз дослідження такі вчені, як, Н. М. Красногорський, О. В. Запорожець, Н.
С. Пантіной, М. І. Лісіна, і доводили, що
дитина старшого дошкільного віку, як у фізіологічному, так і в психологічному
відношенні готова до сприймання нових видів орієнтовно-дослідницької діяльності
і на її основі до засвоєння складніших рухових навичок, до яких належать і
навички письма.
Загальновідомо, що з того моменту, коли дитина вперше
взяла в руки ручку, у домінантній півкулі її мозку починає формуватися новий
нервовий центр, який сприяє розвитку мовлення, мислення та, зокрема, таких
особистісних якостей, як уважність, спостережливість, охайність, дисциплінованість,
уміння доводити справу до кінця тощо. Отже, формування в школярів
каліграфічного почерку забезпечує їхній розвиток як особистостей.
Оскільки навчання письма розпочинається в молодшому
шкільному віці, формування в учнів красивого та охайного почерку є одним із
найважливіших завдань учителів початкових класів.
Письмо – комплексний
вид навчальної діяльності. Воно складається з цілої низки
структурних компонентів, багатьох правил і умінь, оволодіння якими – складний,
тривалий і нелегкий процес не тільки для шестирічних, а й взагалі для учнів
початкових класів. Дитина, навчаючись писати, по суті повинна оволодіти трьома
основними групами навичок, а саме:
а)
технічними – правильно користуватися письмовим знаряддям, координувати рухи
руки, дотримуватися гігієнічних правил;
б)
графічними – правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з
необхідним нахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку, правильно
з’єднувати, дотримуватися визначеної віддалі між словами;
в)
орфографічними – правильно визначати звуковий і буквений склад слів,
коментувати їх написання, самостійно добирати слова.
У
процесі письма утворюються зв’язки між елементами мови й рухами, потрібними для
їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв’язків дитина зустрічається
з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців,
п’ясті, передпліччя. Кожна ланка руки може рухатись досить швидко і в різних
напрямках. Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою
рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими й різноманітнішими
виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче
забезпечити точність рухів.
Рухи
руки гальмуються під впливом зовнішніх факторів: рух за інерцією, важкість
самої руки, протидія паперу, одягу, тобто цілий комплекс силових взаємодій, які
заважають точному виконанню руху. Щоб запобігти відхиленню руки, дитина
мимоволі напружує м’язи, рука втрачає свою рухливість, виникають різні помилки.
Отже, щоб дитина навчилася писати, вона насамперед повинна навчитися виконувати
рухи легко, вільно, без зайвого м’язового напруження.
Не
вміючи добре координувати рух руки, дитина часто механічно в пришвидшеному
темпі виконує рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи при цьому не тільки
положення руки, а й флангів пальців. І чим швидше вона намагається це зробити,
тим очевиднішими стають її відхилення у зображенні певного символу. Форма,
розмір, нахил, рух руки на рядку – все це вимагає від дитини зусиль напруження
уваги і часу для засвоєння. Якщо за таких умов засвоюються неправильні навички,
то виправити їх важко.
Особливості
й труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й
очей. Виконання рухів контролюється, корегується, управляється шляхом
зіставлення результату з метою руху.
На
початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестатичні
уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці,
пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, подумки аналізує структуру букви, в корі
головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити
в зошиті. Написання букви в зошиті також супроводжується зоровим контролем, відбувається зорове
зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, положення
букви на лінійці та її окремих частин. Дитина має справу з такими просторовими
відношеннями як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині
рядка та інше. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на
відношення, координація рухів руки, зору дається дитині досить важко.
Учитель має враховувати
специфіку самого процесу письма, як складного комплексу дій для того, хто буде
ним оволодівати, особливостей системи знаків, які має дитина засвоїти і набути
навичок самостійного їх використання.
Відхилення
молодших школярів від усталених норм написання літер є наслідком сукупності причин, що мають різноплановий характер.
Серед них:
1.
Вікові
психофізіологічні особливості учнів початкової школи
-
Відсутність
стійкої мотивації до навчання.
-
Низька опірність
при тривалому напруженні.
-
Обмежені
можливості слухового сприймання.
-
Недорозвинення
слухового аналізатора та повільність розпізнавання зорової інформації
(графічного образу літери, зокрема, рядкової).
-
Несформованість
просторових уявлень.
-
Невміння
синтезувати частини (елементи) в ціле (букви).
-
Нестійкість
уваги.
-
Неточність та
повільність рухів під час письма через слабкість дрібної моторики руки.
2.
Окремі індивідуальні особливості
першокласників
-
Темперамент
(наприклад, флегматик повільніше засвоює навчальний матеріал, потребує більше
часу на його відтворення).
-
Властивості
характеру (зокрема, неохайність, недисциплінованість, непосидючість,
неуважність).
-
Різниця
порівняно з іншими учнями класу в розвитку мовлення, мислення, пам’яті,
просторових уявлень, уваги; у рівні сформованості уміння слухати, бачити;
затримка темпу формування емоційно-вольової сфери.
-
Стан здоров’я
(слабкий зір, поганий слух, відставання в психічному чи фізичному розвитку,
каліцтва ведучої руки).
-
Ліворукість.
-
Мовленнєві вади.
-
Наявність
набутої в дошкільний період звички неправильно тримати ручку в руці, писати
елементи літер.
-
Гіперактивність
чи гіперповільність.
3.
Недоліки в організації навчального процесу
-
Невідповідність
освітлення, повітряного, температурного режимів, кольору і розміру парти
санітарно-гігієнічним вимогам, що сприяє розвиткові таких
професійних хвороб школярів, як викривлення хребта і короткозорість.
-
Низька якість
класної дошки та крейди.
-
Недостатня увага
з боку вчителя питанням:
а) організації робочого місця кожного
школяра (мається на увазі захаращеність парти зайвими предметами; відсутність
на ній спеціальної підставки для підручника, яка дозволяє вивільнити місце для
зручного розташування руки першокласника під час письма, та сприяє попередженню
перевтоми її м’язів; неправильне розміщення підручника (у праворуких він має
знаходитися зліва: на кінчику чи посередині парти) і зошита під час письма, без
чого учень на зможе дотримувати потрібного нахилу в написанні літер);
б) формування у школярів умінь швидко й чітко
виконувати вказівки вчителя, а також дотримуватися інструкції в процесі
самостійного виконання письмових вправ чи завдань, орієнтуватися на сторінці
зошита;
в) забезпечення учнів необхідною кількістю індивідуальної наочності, завдяки якій здійснюється усвідомлення дітьми навчального матеріалу.
- Невідповідність
кулькової ручки будові дитячої руки (наприклад, занадто товста чи важка).
- Нераціональне
чергування праці і відпочинку школярів, що призводить до швидкої перевтоми
дітей, а відтак зниження їх працездатності, та є однією з причин появи
негативних зрушень у психічному й фізичному здоров’ї учнів.
- Недотримання
педагогом вимог щодо культури записів на дошці, у зошитах і щоденниках
школярів.
- Відсутність
своєчасного та належного контролю за якістю письма першокласників.
4.
Недостатній
рівень методичної майстерності вчителя через:
-
Недостатнє
розуміння ним важливості формування графічної навички письма для розвитку особистості кожного учня.
-
Відсутність
необхідної теоретичної підготовки.
-
Поверхове знання
вікових психофізіологічних та індивідуальних особливостей першокласників, що
унеможливлює організацію педагогом диференційованого підходу до навчання їх
письма.
-
Наявність звички
планувати навчальну роботу без урахування результатів аналізу діагностичних
даних, на основі яких учитель легко міг би встановити причини графічних
відхилень окремих школярів та визначити напрямки індивідуальної корекційної
роботи з ними.
5.
Недоліки
традиційної методики
Учитель, який неформально ставиться до роботи, не може
задовольнитися простим констатуванням успіхів або невдач, пов'язаних із
застосуванням тих чи інших прийомів навчання і виховного впливу на дитину. Він
намагається зрозуміти і усвідомити причини впливу, бо подолання порушень в
письмі школярів значною мірою залежить не лише від самих учнів, а й від
вчителя, від глибоких знань дитячої психології, від передових методів навчання
графіки письма, перевірених педагогічною практикою.
Великою можливістю для вдосконалення технічних і
графічних навичок письма молодших школярів є введення до навчального плану
початкової школи додаткової години курсу за вибором "Каліграфія (з елементами розвитку зв'язного мовлення)” в 1-4
класах.
Завданнями курсу є:
- удосконалення
графічних навичок і техніки письма молодших школярів;
- розвиток
швидкості письма, умінь аналізувати й виправляти власні графічні помилки;
- розвиток
писемного мовлення учнів 1-4 класів;
- підвищення
рівня орфографічної грамотності учнів;
- забезпечення перспективності, наступності, спадкоємності між
дошкільною та початковою, початковою й середньою ланками освіти;
- охорона
та зміцнення фізичного і психічного здоров’я дитини;
- задоволення запитів батьків, дітей на надання освітніх послуг
підвищеного рівня.
Специфіка організації освітнього процесу за програмою
"Каліграфія” (з елементами розвитку зв’язного мовлення) 1-4 класи не
потребує спеціальної перевірки знань на кожному
етапі.
В 2-4
класах
продовжується робота щодо розвитку дрібної моторики руки, розпочата в першому класі. Особлива увага надається
розвитку вмінь писати друковані рукописні рядкові і великі букви українського
алфавіту; поєднувати букви в процесі написання слів, використовуючи природні
способи поєднань (верхнє, нижнє і середнє); зберігати правильну форму, широту,
висоту букв, правильність поєднань під час письма слів, речень; писати зв'язно,
ритмічно букви в словах і реченнях, правильно розташовуючи їх у рядку;
позначати звуки, сприйняті на слух, відповідними рукописними буквами; писати
під диктовку букви, склади, а також слова, вимова і написання яких збігаються;
списувати рукописні склади, слова, речення; записувати рукописними буквами
друковані літери, склади, невеликі слова; зіставляти графічну форму друкованих
і рукописних рядкових і великих букв.
Як показує практика, монотонне й одноманітне написання букв чи слів стомлює
учня, не викликає в нього інтересу, не активізує розумових і творчих
здібностей. Що слід зробити, щоб увиразнити цю роботу? Слід, насамперед,
створити емоційний стан. Зацікавленість — основа успіху дітей на уроках
письма. Тому, готуючись до кожного уроку
каліграфії я намагаюся дібрати матеріал та об'єднати його, по можливості,
спільною темою. На початку уроку проводжу
актуалізацію опорних знань та життєвого досвіду учнів. Школярі залюбки відгадують загадки,
пригадують те, що вони знають про істоту чи предмет, про який говорилося в
загадці. Я ж повідомляю їм щось нове, те, чого раніше вони не знали.
На цьому етапі уроку
практикую слухання музики чи роботу з літературними творами, розгадування
кросвордів та ребусів, часто проводжу вправи на спостережливість та розвиток
уваги (наприклад: «Порахуй іграшки», «Знайди спільне», «Знайди відмінне»),
використовую вправи «Лабіринт» або «Прочитай прислів’я (скоромовку) за стрілками».
Подобаються дітям і «Абеткові ігри», коли на кожну букву алфавіту потрібно
назвати ягоду, квітку тощо.
Окремим етапом уроку каліграфії є підготовка руки учня до виконання
письмових вправ. Підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток:
-
зап’ястку руки й дрібних м’язів пальців;
-
координації рухів руки, пальців, очей, передпліччя;
-
розвиток окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки,
очей контролю свідомості);
-
просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями);
-
плавності, точності й ритму рухів;
-
уміння проводити протягом 0,5 хв безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.
З цією метою пропоную
школярам вправи на сполучення точок, проведення безвідривних ліній, проведення
кривих ліній за пунктиром, обведення контурів предметів по штриховій лінії,
декоративне малювання, малювання по клітинках за зразком тощо.
Вважаю,
що на увагу педагогів заслуговує така вправа, як «Лабіринт». Її мета – розвинення
наочно-образного мислення, уваги, та дрібної моторики
руки, здатності до самоконтролю. Але необхідно
виконувати цю вправу правильно. А саме: виконувати варто лише в заданому
напрямку – від початку (входу в лабіринт), а не навпаки. Другим важливим
правилом є проведення лінії чітко по середині доріжки, намагаючись зобразити її
рівною.
Особливу увагу на уроках каліграфії я приділяю різним
видам штрихування, які сприяють розвитку і зміцненню дрібної мускулатури
кисті руки, відпрацювання координації рухів. А саме: штрихування
прямими лініями (вертикальними і горизонтальними), штрихування похилими
лініями, штрихування уривчастими короткими лініями, штрихування
півовалами предметів овальної форми (шишка, рибка, качан кукурудзи),
штрихування спіральними лініями предметів круглої і овальної форми (коло, овал,
слива, вишня, жолудь), штрихування лініями з петлями, центричне штрихування (від центру), штрихування крапками зображень яблука, груші, моркви,
вишні, буряка… Програмою передбачене також мішане штрихування: в
одному орнаменті або візерунку поєднуються кілька видів штриховки.
Правила штриховки дуже прості: штрихувати лише в заданому напрямку, не
виходити за межі малюнка, дотримуватись однакових відстаней між лініями
штриховки.
Штрихуючи,
дитина не відчуває втоми, вона робить це вільно, хоча рука її виконує ті ж
рухи, що і при письмі букв. Але штриховка – це не тільки зміцнення
руки, а й розвиток мовлення школярів, збагачення словникового запасу за
допомогою цих самих малюнків.
Мої другокласники з нетерпінням чекають ще одного виду роботи. Це – графічний
диктант. Вони уважно слухають команди вчителя та старанно проводять лінії,
намагаючись передбачити майбутнє зображення.
Графічні диктанти допомагають запобігти таким
типовим труднощам у навчанні, як нерозвиненість орфографічної зіркості, непосидючість
і неуважність. Вони розвивають у дитини довільну увагу, просторову уяву, дрібну
моторику пальців рук, координацію рухів, посидючість.
Обов’язковим моментом кожного уроку є пальчикова
гімнастика. Адже відомо, що на момент вступу дитини
до школи у неї ще не закінчено окостеніння пальців кисті. У самому зап’ястку
дитини тільки п’ять слаборозвинених кісточок (потім з’являється шоста), які не
притискаються одне до одного.
Тому часто у
шестиліток зображення прямої риски, овалу супроводжується помітним тремтінням
пальців кисті, в результаті чого прямі лінії виходять зігнутими, овал ─ зигзагоподібним і не завжди
замкненим.
Ось чому
перед виконанням графічних вправ я пропонуємо проводити пальчикову гімнастику,
яка також пов’язана з мовленнєвим розвитком дітей. Зображення руками мишок,
зайчиків, пташок та іншого супроводжується розучуванням і хоровим декламуванням
невеличких віршиків про них.
Кожну вправу
пальчикової гімнастики варто виконувати декілька разів по черзі обома
руками. Вправи пальчикової гімнастики, художньо-зорові образи літер віршований
дидактичний матеріал зроблять уроки цікавими та ефективними. А ще доказано
вченими, що тонкі рухи пальців рук позитивно впливають на розвиток дитячої
звуковимови та загальних інтелектуальних здібностей.
На наступному
етапі уроку каліграфії є робота щодо
корекції та удосконалення каліграфічних вмінь. За зразком вчителя на дошці
та початком у зошиті учні продовжують
створювати розчерки. Такі вправи розвивають вільні рухи руки під час письма
учнів, сприяють розвитку уміння школярів не напружувати руку, укріплюють в дитини впевненість у власних можливостях.
Для
закріплення правильної правильного нахилу у процесі письма, однакової висоти і
ширини букв, відстані між буквами, словами і реченнями я використовую на уроках
елементи графічного шаблону В. Федієнка, що являє собою густу похилу сітку,
кожна чарунка якої призначена для вписування в неї елемента цифри, букви або
з'єднання. Після написання в такому шаблоні школярі повторно намагаються так
само написати уже у звичайному зошиті.
Обмінюючись
зошитами учні пробують аналізувати каліграфічні помилки в зошиті свого
товариша, порівняти написане товаришем із своїм, знайти недоліки, які заважають
письму бути каліграфічним.
До таких
каліграфічних помилок належать:
• Не дотримуються інтервали між літерами у словах, нерівномірно розставляються
слова на рядку
• Букви пишуться занадто розтягнуто або занадто вузько
• Спостерігається різноспрямованість нахилу або надмірний нахил вправо чи вліво
• Не дотримується розташування букв щодо ліній рядка, тобто немає лінійності
при письмі
• Не витримується потрібна висота літер
• Виявляється ламана, химерність написаного
• Має місце незграбність, «заборність» письма
• Не дотримується зв'язність букв при письмі
• Спостерігається повна нерозбірливість, «каша».
Уроки каліграфії передбачають роботу з розвитку зв’язного мовлення. З метою закріплення
правильної вимови та написання словникових слів пропоную кросворди, анаграми,
ребуси. Використовую на уроках роботу із словниками.
Школярі утворюють речення до малюнків, поширюють їх за допомогою
питань, працюють з деформованим текстом. На уроках каліграфії учні знайомляться
з фразеологізмами, прислів’ями, усталеними порівняннями, добирають римовані
слова та відновлюють вірш. Пропоную роботу в парах по створенню діалогу за
малюнком.
В 2 класі розвиток мовлення переважно усного спрямування. Але за
бажанням школярі можуть відтворити в зошитах проговорене в класі. Учні
складають казки за малюнком та поданим початком, за серією малюнків, придумують
продовження відомої казки. Також створюють описи, знайомляться з правилами
побудови сенкану. Вважаю, що у навчанні зв’язного мовлення треба
дотримуватись принципу зв’язку мовлення і мислення, а також взаємозв’язку
усного та писемного мовлення.
Я вважаю, що формування навичок красивого, правильного каліграфічного
письма - це одна з основних проблем початкової школи, бо почерк - це душа
людини, її обличчя. Зробимо так, щоб і душа, і помисли, і почерк були
красивими, а це буде насолодою
для інших — читачів, бо ще, на жаль, часто зустрічаються в шкільній практиці
учні з поганими почерками і це насамперед провина вчителя початкових класів,
який не зумів прищепити любові до письма. Адже написане з любов'ю і читається з
любов'ю.
Щоб навчання каліграфічного письма було успішним, систематичним і
послідовним, слід домагатися правильного написання букв під час виконання
будь-яких письмових робіт. "Учнівські зошити — дзеркало всієї виховної
роботи", - писав В.Сухомлинський. Молодому вчителеві він радив:
"Побачите гарне, чітке, грамотне письмо переважної більшості дітей — це
вже прямий орієнтир: у даному класі можна навчитися багато чого... Зошити - це
результат усього педагогічного процесу" і одночасно реалізація всіх
навичок, які сформувалися в процесі навчання грамоти.
З'єднання за точками та штрихування малюнка капусти
Знати букву у малюнку
