Вимога часу: освітній простір НУШ

Новий стандарт початкової освіти передбачає не лише зміну моделі оцінювання знань школярів, а й зміну дизайну школи. Проте головне питання полягає в тому з чого ж почати таку трансформацію? Можливо залишити на стінах меншу кількість портретів вчених, поетів, письменників? Або додати фотографії учнів класу? Дала відповіді на ці та інші питання Пристінська Марина. Вона є керівником початкової школи міста Новопечерськ.

Дизайн шкільних кабінетів у стилі НУШ – це сучасне обладнання, тематичні матеріали та декор. Головна мета оновлення простору за освітнім стандартом — облаштування класу так, аби предмети та речі в ньому допомагали в навчанні вчителям та школярам. Тобто відображали події, що відбуваються, висвітлювати особливі якості тих, хто викладає знання, та тих, хто їх набуває.

Сучасна концепція передбачає наявність у класі модульних меблів (парта, стілець). Бо згідно зі стандартом початкової освіти діти не повинні сидіти обличчям до дошки (як було раніше). Тобто учень зможе самостійно переміщати свою парту та стілець.

Робота у класі вимагає від школяра постійного пересування. Колективні завдання передбачають зміну локацій та опрацювання вправ у групах (три або чотири особи, п’ять або шість). Саме меблеві модульні системи забезпечать комфортну роботу. Головний принцип під час вибору таких систем – меблі не повинні бути важкими та мати нахил. Так дітлахи будуть здатні їх пересувати під час уроку самостійно, а також матимуть змогу малювати на папері великого розміру (наприклад, ватман).

Важливим аспектом у виборі шкільних меблів є їх зручність й адаптованість до параметрів учнів. Тобто парти та стільці мають регулюватися за висотою, а для учнів початкової школи ідеальним варіантом стануть столи, виконані у формі трапеції. Такі парти легко розставляються, що доречно при роботі у групах.

Вимога до стільців лише одна – не повинні бути важкими. Легкі меблі діти зможуть без перешкод пересувати під час уроку. Оскільки майже половина учнів полюбляє гойдатися на стільцях, потрібно передбачити для таких випадків наявність у класі спеціальних меблів – стільців лише на 1 ніжці. Також можна придбати й фітнес-м’яч, на якому школяр може погойдуватися та навчатися одночасно. Цей варіант доречно застосувати, якщо вчитель помітив дитину, що гойдається на звичайному стільці. У такому разі учню можна запропонувати або спецстілець, або м’яч.

Комфорту та зосередженості дитині додадуть подушки. Мова йде про спеціальні надувні підкладки для балансування з масажними гумовими шипами. Їх укладають на стілець. Вони дають змогу учню погойдуватися, сприяють поліпшенню кровообігу та допомагають сконцентрувати увагу.

Сучасна освітня концепція – це наявність у класі навчальної зони обговорення. Оформити її можна килимом. Такий елемент дизайну дасть змогу діткам посідити в колі, налаштуватися на новий день, обговорити нові тему та підбити підсумки уроку. Середній розмір килима зазвичай складає 2х3 м. Коли школярів понад 15 чоловік, можна підібрати й більший за розміром – 3х4 м. Найкращим місцем для розміщення килиму у класі є зона навпроти шкільної дошки. Так діткам буде зручно сидіти разом, розвертатися аби подивитися на дошку.

Коли школа не має необхідної кількості грошей для придбання килима, можна купити для кожного учня подушку для сидіння або плед. Вони виконують ту ж функцію, що і великий килим, а вартість їх набагато менша.

Індивідуальні подушки або пледи (під час використання його можна скласти вчетверо, аби дітки мали змогу сидіти в колі групою) будуть виконувати роль так званих «острівців безпеки». Коли школяр захоче посидіти спокійно наодинці аби заспокоїтися та отримати відчуття безпеки, то може загорнутися в плед. Варто звернути уваги на таке чудо винахідників, як підвісне крісло-кокон з подушкою. Воно ідеально підійде для проведення терапії. Цей метод роботи з дитиною дозволяє вирішити проблему порушень обробки її центральною нервовою системою сенсорних сигналів. Зонування класу на таку ділянку – це необхідний крок, адже в учнів виникають періоди під час яких вони потребують окреме місце для усамітнення, відпочинку.

Для усамітнення, рефлексування, заспокоєння для учнів необхідна зона тиші. У такому куточку дитина зможе посидіти деякий час та відпочити. Для цього простір необхідно облаштувати м’якою подушкою або кріслом типу «Кокон», пледом та книжками-казками.

Підвісне крісло можна замінити подушкою-кріслом, іграшкою великого розміру (висотою з дитину). Остання може слугувати для обіймів – це так званий «Обійматор». Іграшку можна замінити подушкою-обіймашкою. Притиснення такого м’якого друга до себе дасть дитині відчуття спокою, радості та задоволення. Також у класі необхідно передбачити зону для розташування шкільних матеріалів – книг, методичних рекомендацій, предметів та речей, що використовуються під час уроки. Вони мають знаходитися у вільному доступі, аби учень міг без перешкод взяти самостійно й так само повернути на місце.

Наочний матеріал, додаткову літературу потрібно зберігати у відкритих шафах без замків. Вчитель має пам’ятати, що серед діток початкових класів зустрічається велика кількість кін естетиків. Тобто тих учнів, які пізнають навколишній світ через дотик.

Треба також пам’ятати про небезпечні предмети, які потенційно становлять загрозу для школярів. Їх необхідно тримати під наглядом, подалі від дітей. Уберегти дітей від пилу твердих частинок крейди можна. Для цього застосовують маркери та спеціальну плівку для писання, що клеїться на стіну. Це зручно, недорого та безпечно. Плівка не псує стіну, а вистачає її на один навчальний рік.

Дошка для магнітів (чи фліпчарт) стане у нагоді, якщо для уроку потрібно прикріпити додатковий тематичний матеріал.

Більш дорогим варіантом може бути інтерактивна дошка. Це зручний пристрій, проте дорогий. Мультимедійна система передбачає обов’язково наявність у класі комп’ютера та проектора. Вона дозволяє діткам дивитися 3D-картинки, писати (витирати) на ній, рухати об’єкти дотиком пальців. Це дає змогу розвивати кінетичний канал сприйняття. Також інтерактивна дошка може використовуватися як звичайна маркерна дошка. Мінусом такого продукту є обмежена кількість школярів, які можуть стояти безпосередньо коло дошки. Тобто одна-дві особи. Індивідуальні планшети будуть кращою альтернативою, бо дозволяють залучити до роботи всіх учнів.

Інтерактивна дошка (або мультиборд) суперечить стандартам НУШ, бо за ним кожна класна активність має задіяти максимальну кількість учнів.

Проекційний екран слугуватиме для демонстрації наочного матеріалу (зображення) та коштуватиме менше. Радянська культура відрізнялася культом портрета, саме тому ця традиція має місце у школі (представники мистецтва, культури, політичні діячі).

Сучасна освітня концепція передбачає зміну портретів відповідно до тематики предмету й уроку.

Коли проводяться Шевченківські дні, стіни можна прикрасити портретами видатного поета. На ювілей Лесі Українки чи Альберта Ейнштейна — додати їхні портрети. Гімн України, державна символіка мають безперечно бути у класі. Обов’язковим елементом класу має стати міні-бібліотека з відкритим доступом для учнів. Це тематична навчальна зона, де будуть розташовані дитячі книжки, журнали.

Для школярів молодших класів слід підбирати такі книги, які вони зможуть швидко прочитати (15 хв.).

Оформлення міні-бібліотеки це не лише шафа. Можна розкласти книги у великі коробки. Бажано їх посортувати (наприклад, за обраною тематикою). Урок потрібно розбивати на перерви, аби дітлахи мали змогу випити води, що підвищить їхню працездатність. Для цього треба передбачити наявність у школі питних фонтанчиків або кулерів зі стаканчиками. Учні можуть використовувати й власні пляшечки з водою.

Для задоволення базових потреб (втомити спрагу, голод, втому, піти до туалету) учням необхідна перерва на декілька хвилин (5-10). Освітній простір змінюється та доповнюється поступово – впродовж усього навчального року. Його формують не лише викладачі, а й діти. Мета візуального освітнього простору – зблизити викладача й учня. Це можуть бути фотографії з відпочинку викладача, дані щодо днів народження. Візуальні розповіді (на кшталт «Розкажи та покажи) допоможуть дітям отримати нову інформацію один про одного завдяки матеріалам та малюнкам. Для цього у класі відокремлюється куточок, куди поступово додаватимуться такі розповіді школярів.

Місцем для розміщення фотографій та карток, де вказані дні народження, може бути стіна або двері. Кріпити фото пропонується за допомогою стікерів.

Так звана «Дошка настрою» може розміститися в кутку шкільного кабінету. На ній розміщують таблицю зі списком всіх учнів класу. Навпроти прізвища дитини наклеюють стікер. Там вона і малює веселий чи сумний смайлік на початку та наприкінці уроку. Сумні смайлики обговорюються разом з вчителем: у дитини питають чим їй можна зарадити та чому так сталося. В кінці дня стікери замінюють на чисті.

Правила класу з короткими записами та малюнками учні оформлюють на ватмані та розміщують так, аби всі могли бачити.

Для аркушів з результатами роботи школярів у групах також необхідно відокремити місце на стіні. Їх вивішують після презентації учнями проекту. Вдалим місцем для «Стіни слів», де розміщуються нові слова теми уроку, стане зона під шкільною дошкою. Так вони будуть перед очима весь час. Викладач може багато змінити, аби покращити процес навчання та зробити комфортним сучасний освітній простір. Для цього він може залучати й інших осіб. Одним із таких рішень є краудфандинг (чи реєстрація проекту на спеціальній платформі для реалізації бюджету участі).

Якщо школі бракує грошей на реалізацію запланованого, вчитель може створити візуальний простір, а заміну меблів перенести на майбутнє.

Джерело: https://istend.com.ua/news/shkolnyy-prostor-nush